Байки ми любимо читати з самого дитинства. У багатьох з нас зберігаються в пам'яті образи з байок, які за тих чи інших ситуаціях спливають в нашій голові. Ці оповіданнячка, невеликі за розміром, але з глибоким змістом, вчать нас уму-розуму і супроводжують по життю.
Що таке байка?
Байка - це короткий повчальний розповідь, який носить алегоричний сатиричний характер. У байках, як правило, дійовими особами є не люди, а тварини, яким притаманні людські особистісні якості: Хитрість - лисиці, впертість - раків або баранів, мудрість - сові, дурість - мавпі. Предмети також можуть виступати в якості головних героїв цих коротких оповідань.
Форма мови байки - це проза або вірш. У байках досить часто присутні мотиви соціальної критики, але часто висміюються людські пороки і неправильні вчинки.
Виникнення сатиричних оповідань-байок на Русі
Байка - це оповідання, що з'явився на Русі як переклад творів Езопа на початку 17-го століття. Першим перекладачем став Гозвінскій Федір Касьянович. Саме він вперше ввів у вживання визначення байки як літературного жанру. Вважалося, що байка - це невеликий твір в прозі або віршах, яке побудоване на принципах алегорії і містить повчальний характер. Істина виявлялася через помилкову історію.
У 18-му столітті в цьому жанрі творили Антіох Д.К., Тредіаковський В.К., Сумароков А.П., Хемніцер І.І. Вони виконували переклади байок оповідань, переважно Езопа, а також робіт європейських байкарів: Геллерта Х., Лессінга Г., Мура Т., Жана де Лафонтена.
До створення власної байки першим приступив саме Іван Іванович Хемніцер. У 1779 році вийшла його збірка під назвою «Байки і казки NN в віршах». Продовжив традицію видання власних байок Іван Іванович Дмитрієв, який намагався сформувати новий, власний підхід до літератури. На рубежі 18-го і 19-го століть популярністю користувалися твори Ізмайлова А.Є. Однак найвагомішим внеском в розвиток байок жанру вважають творчість великого класика Івана Андрійовича Крилова. До цього жанру в різний час також зверталися Державін, Полоцький, Хвостов, Фонвізін, Бідний і багато інших.
Що таке метафора
Байка - це твір, в якому автори вживають метафори - вид стежок, в яких здійснюється перенесення властивостей з одного предмета на інший. Метафора є прихованим порівнянням, в якому основні слова фактично опущені, але маються на увазі. Так, наприклад, людські негативні якості(Впертість, хитрість, лестощі) переносяться на тварин або неживі предмети.
тварини байки
Фактично байка - це герої-звірі з людським характером. Вони діють як людина. Хитрість властива лисиці, підступність - змії. Гусь, як правило, ототожнюється з дурістю. Льву присвоюється мужність, хоробрість і відвага. Сова вважається мудрою, а баран або ослик - впертим. Кожен з персонажів обов'язково має яку-небудь однієї характерною рисоюлюдини. Моралізувати природознавство тварин з байок в результаті було оформлено в серію збірників, відомих під загальною назвою «Фізіолог».
Поняття моралі в байці
Байка - це невелике оповідання повчального характеру. Ми часто думаємо, що не варто замислюватися над прочитаним і шукати таємний сенс в словах. Однак це в корені неправильно, якщо ми хочемо навчитися краще розуміти один одного. У байки необхідно вчитися, обмірковувати її. Мораль байки - це її короткий повчальне висновок. Вона охоплює всю проблему цілком, а не концентрується на якомусь конкретному епізоді. Байки написані так, щоб людина не просто посміявся над її змістом, а й зрозумів свої власні прорахунки і хоча б спробував виправитися в кращу сторону.
Користь, яку несуть байки
Життєві проблеми, які висміюються в байках, безмежні і нескінченні. Найчастіше критикуються лінь, брехня, дурість, невігластво, хвастощі, впертість, жадібність. Кожен з нас може знайти в байках схожого на себе персонажа. Всі ситуації, які описані в цих невеликих сатиричних оповіданнях, дуже життєві і реалістичні. Завдяки іронії байка вчить не просто помічати за собою ті чи інші вади, а й змушує робити спроби до власного вдосконалення. Читання гумористичних творів подібного характеру вельми благотворно впливає на психологічне здоров'я людини.
У байках, крім іншого, часто висміюється політичний лад держави, соціальні проблеми суспільства і загальноприйняті підроблені цінності.
Байка «Ворона і лисиця» - в чому мораль?
Мабуть, це одне з найбільш відомих творіньКрилова. Автор попереджає своїх читачів - не можна бути занадто довірливим, йти у всіх на поводу. Не варто сліпо вірити тим, хто лестить і хвалить вас без будь-якої причини. Адже відомо ж, що від природи ворона не вміє співати, але ж все одно повірила в хвалебні оди хитрою лисички. Що показово, автор не засуджує кмітливу лисицю. Він, скоріше, критикує дурість птиці, кажучи про те, що потрібно вірити лише в те, що точно бачиш і знаєш.
Байка «Обоз» - для дітей або дорослих?
У цьому творі Крилов порівнює дії молодий коні і більш досвідченою (добрий кінь). Стара кінь діє повільно, не поспішаючи, продумуючи кожен крок, щоб спустити віз в цілості й схоронності. А ось молодий і занадто хвалькуватий кінь вважає себе краще і розумніше і постійно дорікає старого коня. У підсумку все закінчується сумно.
Байка - це відображення історичних подій. «Обоз» є саме таким твором. Автор ототожнює героїв байки з учасниками битви під Аустреліцем, що сталася в 1805 році. Михайло Кутузов, який був блискучим полководцем, досить часто відступав назад і відтягував великі битви, знаючи і розуміючи слабкість своєї армії. Однак такий стан речей абсолютно не подобалося імператорові Олександру І. Саме перед тим нещасливим боєм він вирішив взяти ситуацію в свої руки і очолити військо, що призвело до поразки Російсько-Австрійської коаліції.
Рік написання: 1811
Жанр:байка
Головні герої: віслюк, козел, ведмідь, мавпа, соловей
сюжет
Дикі тварини, які люблять музику, вирішили створити квартет і вражати своїм мистецтвом все суспільство. Вони роздобули музичні інструменти, ноти й влаштувалися на лузі, щоб відразу ж заграти. Але у них, звичайно, нічого не вийшло. Тоді вони вирішили, що потрібно пересісти і тоді музика зазвучить красиво.
Вони намагалися кілька разів помінятися місцями, але нічого у них не виходило, вони не вміли користуватися інструментами і не мали музичного слуху.
Соловей їх довго слухав, але потім сказав, що не потрібно мучитися даремно, адже вони не мають ні необхідних навичок, ні здібностей, тому нехай займуться чимось іншим.
Висновок (моя думка)
Деякі вважають, що є професії, яким не потрібно вчитися, але це не так. Будь-якої справи потрібно довго і терпляче вчитися, тоді і досягнеш успіху. А дурні звірі в байці думали, що їх музичні успіхи залежать від місця, на якому вони сидять.
Жанр байки має давню і багату історію. В історії байки на перший план висувалися то розповідь, то для науки, і в залежності від цього жанр набував різний характер: в ньому посилювалося або естетичне, або повчальне начало.
Двучленной байки - розповідь і моральний висновок - утворюють, з'єднання двох начал в жанрі - естетичного та логічного. Одне з них виражено в формі картини, образів, а інше - в формі думки, ідеї. Афористично сформульований висновок, мораль, мораль найчастіше даються в кінці або на початку байки.
Байкар розповідає байку з тим, щоб довести до нас якусь значну моральну думку, але, щоб її зрозуміли, він або спочатку ховає її, або пояснює розповіддю. В тому і іншому випадку він прикриває свою мету, бажаючи, щоб ми самі прийшли до потрібних йому висновків і оцінили переконливість його «уроку». Таке прикриття передбачає звернення до обставин, як ніби далеким від людського життя, але саме їх мають на увазі.
Алегоричність, алегоричність, іронія, сатира виривають байку з життєвої області і переносять її в сферу вимислу, мистецтва.
Байка - один з видів ліро-епічного жанру. Байка близька до притчі і апології, являє собою короткий, найчастіше віршований розповідь, як правило, повчального характеру. Зазвичай байці властиво іронічне або сатиричне іносказання. Байка широко використовує іносказання; дійовими особами часто виступають не тільки люди, але і тварини, рослини, риби, речі. Байкар веде розповідь аж ніяк не неупереджено, а в надзвичайно зацікавлено, висловлюючи своє ставлення до зображуваного. Викладаючи події, він часто супроводжує їх своїм коментарем, часто говорить від імені того чи іншого «дійової особи». Ліричний голос автора чується в усьому творі. Сам же сюжет байки гранично простий: це один короткий, але надзвичайно характерний епізод, в якому повинні повністю проявитися основні риси персонажів.
Історія російської байки як оригінального літературного жанру перегукується з XVIII століття і пов'язана з ім'ям Антіоха Дмитровича Кантеміра (1708-1744). Перші його досліди в байок жанру відносяться до 1731-1738 років. Спочатку вони поширюються в списках. Опубліковані ж були лише посмертно в зібранні його творів в 1762 році.
Жанр літературної байки набув широкого поширення в Росії в XVIII столітті і першій половині XIX століття. Зразки байок творчості дали російські письменники: В.К. Тредіаковський (1703-1769), М.В. Ломоносов (1711-1765), А.П. Сумароков (1717-1777), М.М. Херасков (1733-1807), І.І. Хемніцер (1745-1784), І.І. Дмитрієв (1760-1837), І.А. Крилов (+1768 або 1769-1844), В.С. Філімонов (1787-1858). Байки в першій половині XIX століття писали відомі російські письменники, починаючи з В.А. Жуковського, К. М. Батюшкова, Ф.Н. Глінки, Д.В. Давидова, В.Л. Пушкіна, П.А. В'яземського і інших, закінчуючи Кузьмою Пруткова (1803-1863). Цей далеко не повний перелік письменників першої половини XIX століття, приділили увагу жанру байки, говорить про значне поширення в російській літературі першої половини XIX століття баєчних традицій, основи яких були закладені в XVIII столітті. Протягом XVIII - першої половини XIX століття російська байка зазнала складну еволюцію від класицистичної баєчної традиції (Кантемир, Ломоносов та інші) до сентименталізму (І.І. Дмитрієв, М. Н. Муравйов та інші), до реалізму (І. Крилов і його послідовники - письменники другого ряду - В.С. Філімонов, Козьма Прутков і інші). Однак необхідно відзначити, що протягом всієї своєї історії розвитку російська байка брала участь у формуванні національного моральної свідомості.
Розвиток жанру байки пройшло багато ступенів розвитку, поки вона стала загальнонародним надбанням і надбанням писемної культури.
Російська байка сходить до двох витоків - світовий баєчної традиції і національного фольклору. З світової традиції російська байка запозичила поширені байок сюжетні схеми, архітектоніку і деякі інші жанрові особливості.
Елементи байок жанру присутні в фольклорі всіх народів, в тому числі в найдавніших шумеро-аккадских текстів. Значний вплив на світову літературу надав пам'ятник давньоіндійської літератури, створений на фольклорній основі, що складається з книг байок і повчальних новел «Панчатантра» (5 - 4 століття до н.е.). «Калила і Димна» - арабська версія цього давньоіндійської збірки байок. Не пізніше XIII століття з'являється слов'янський переклад цієї збірки, поширений потім в списках на Русі під назвою «Стефане і Іхнілат». У 1762 році вийшли в світ «Політичні та повчальні байки Пільпая, філософа Індіанського», перекладені з французької Академії наук перекладачем Б. Волковим. За висновком академіка І.Ю. Крачковского, це був другий шлях, по якому все та ж арабська версія прийшла до російському читачеві.
Давньогрецькі байки Езопа і індійські байки Пільпая з'явилися тим багатющим фондом, з якого черпали свої сюжети наступні байкарі, по-своєму застосовуючи ці сюжети до сучасності, заново осмислюючи і розповідаючи їх. Байки Езопа були добре відомі в Росії. Найдавнішим перекладом на російську мову байок Езопа вважається переклад, зроблений в 1608 році в Москві «Федором Касьяновим сином Гозвінскім, грецьких слів і польських перекладачем». Він перевів 148 творів давньогрецького байкаря.
Найбільшою популярністю в XVIII столітті (а далі за часів Крилова) користувався переклад на російську мовукниги «Езопови байки з мораллю і примітками Рожера Летранжа», зроблений в «Санкт-Петербурзі канцелярії Академії наук секретарем Сергієм Волчкова» (СПб., 1 747). Ця книга аж до 1815 року витримала не менше п'яти перевидань (1760, 1766, 1791 1810, 1815 рр.).
Протягом XIX століття вийшло близько десяти видань байок Езопа. При цьому іноді видання доповнювалися публікацією обробок езопівських сюжетів російськими байкарями І.І. Дмитрієвим, І.А. Криловим та інших. У них, звичайно, з'єднувалися традиції з новаторством, характернейшим для російських байкарів. Байки Езопа написані прозою. Але російські байкарі тяжіли до віршованого переказу езопівських сюжетів. Ця традиція сходить до старовини. Оскільки байки-притчі Езопа володіли внутрішнім прагненням до ритмічності, вже античні письменники - Федр (бл. 15 року до н.е. - бл. 70 року н.е.), Бабрій (кінець I - початок II століття), Авиан (кінець IV - початок V століття) почали віршовану розробку розхожих баєчних сюжетів. Один з найбільш ранніх віршованих перекладів Езопа в віршованому перекладенні Федра з'явився в Петербурзі в 1764 році під назвою: «Федра, Августа отпущенника, повчальні байки, з езоповою зразка складені, а з латинських російськими віршами перекладені Академії наук перекладачем Іваном Барковим». У 1814 році з'явився й інший віршований переклад: «Байки Федра, видані Кошанскім, професором Ліцею», СПб., Мед тип., 1814, 201 с. При цьому треба відзначити, що ранні байки Федра написані на традиційні езопівською сюжети, а пізніше - розробляються нові, самобутні теми.
У другій половині XVIII - першої половини XIX століття в Росії стають популярними у освіченої частини суспільства не тільки античні, а й західноєвропейські байкарі. Байки Людвіга Хольберга (1684-1754), «батька датсько-норвезької літератури» в перекладі Д.І. Фонвізіна витримали в Росії три видання (1761, 1765, 1787 рр.). Особливою популярністю користувалися переклади байок німецьких письменників (Геллерта, Мейснера) і французьких байкарів - Сен-Ламбера, Лафонтена. Байки Лафонтена сприймалися як образцовиен твори, впливаючи на поетику жанру в російській літературі, служили цінними джерелом для А.П. Сумарокова, І.І. Дмитрієва, І.А. Крилова та інших російських байкарів XVIII - першої половини XIX століть.
За справедливим висновком дослідників класичної байки М.Л. Гаспарова і І.Ю. Підгаєцької «під пером Лафонтена байка почитавшаяся в теорії класицизму« низьким »жанром, придбала велич і масштаби істинно високої поезії. Крім того, байки Лафонтена багато в чому визначили подальший розвитокєвропейської та російської байки, будучи до того ж свого роду посередником між античної та національної байкою ».
Численні переклади класичної байки на російську мову, інтерес до творчості західноєвропейських байкарів говорить не про тенденції до запозичення, а про прагнення всіляко сприяти процесу формування і національного самовизначення жанру російської байки, не залишаючись при цьому в стороні від класичних традицій.
У першій третині XIX століття, поступово набирала силу російська байка в творчості великого російського байкаря Івана Андрійовича Крилова піднімається на висоту світових зразків; майже повністю припиняється «суперництво» російських байкарів у викладі і переказі баєчних сюжетів, культивували раніше. Провідною стає криловська басенная традиція з її незмінної народністю і глибоко національним колоритом.
Найціннішим джерелом, які формували самобутність російської байки, є благодатний грунт усної народної творчості. Поза фольклору неможливо скласти уявлення про генезис байки і її художньому своєрідності. А.А. Потебня свого часу зазначив генетичну спорідненість байки з прислів'ямі приказкою. Відомий збирач прислів'їв І. Снігірьов в передмові до «Російським народним прислів'ям і притч» (М., 1848) писав: «Як багато притчі і байки скоротилися в прислів'я ... так само останні розвинені в байках і притчах». Про спорідненість прислів'я та байки говориться і в двотомному зібранні В.І. Даля «Прислів'я російського народу. Збірник прислів'їв, приказок, висловів, прислів'їв, чистоговорок, примовок, загадок, повір'їв »(вид 2-е., СПб., 1879).
Цілий ряд байок сюжетів походить від російській народній казці. Казкову традицію в змалюванні баєчних персонажів можна легко знайти шляхом порівняння їх з казками про тварин (див. «Народні російські казки А.Н. Афанасьєва. Підготовка тексту, предисл., Прим., В.Я. Проппа, т. I-III, М., 1957).
Активна взаємодія байок з усною народною творчістю спостерігається і при зіставленні їх з народними анекдотами і сатиричними оповіданнями. Фольклорна традиція залишилася постійно діючим фактором розвитку байки і на послекриловском етапі її розвитку, хоча у Крилова вона позначена найбільш широко і повно.
Дослідник творчості І.А. Крилова Н.Л. Степанов зазначає чотири основних етапи в розвитку російської байки:
Перша половина XVIII століття. Російський читач знайомиться з байок жанру. Цей період представлений байками Кантемира, Ломоносова, Тредіаковського, Баркова.
Кінець 50-х років - початку 60-х років XVIII століття. Бурхливий розквіт байки, пов'язаний з діяльністю Сумарокова і його учнів і послідовників.
- 90-ті роки XVIII століття, коли байка знову займає чільне місце на сторінках журналів і з'являються такі байкарі, як Хемніцер і Дмитрієв. Цей період як би завершує «класицистичний» період розвитку байки XVIII століття і створює байку сентименталізму.
- 1800-1840-ті роки XIX століття; цей періодзнаменуется появою байок Крилова і новим розквітом байок жанру в творчості його сучасників.
Як бачимо з класифікації Н.Л. Степанова, переломним є кінець XVIII - початок XIX століття, коли на зміну класицистичної байці приходить байка сентиментальна. Тут необхідно відзначити появу байок М.Н. Муравйова (1757-1807), Ю.А. Неледінского-Мелецкі (1752-1829) та інших. Але центральне місце в розвитку жанру сентиментальною байки займає І.І. Дмитрієв.
Витоки російської байки не можна визначити однозначно: з одного боку величезну роль зіграв інтерес російської літературної громадськості до традицій античної байки, про що свідчить велика кількість перекладів на російську мову байок Езопа, Федра і інших; потім інтерес до західноєвропейської байці також привертав увагу перекладачів і байкарів. З іншого боку, освоюючи сюжети античної та західноєвропейської байки, російські байкарі створювали твори самобутні, з опорою на такий важливий джерело, як усне Народна творчість- казки, прислів'я, приказки, в яких висловлювалася народна мудрість, яскраво виявлялася в російській байок спадщині, вершиною якого є творчість Крилова.
Байки Крилова читати ми любимо з самого дитинства. В пам'яті зберігаються криловських образи, які часто спливають у голові в різних життєвих ситуаціях, Ми звертаємося до них і кожен раз не перестаємо дивуватися проникливості Крилова.
Буває, згадається Моська, що гавкає на Слона, щоб справити враження хороброї і безстрашною або несподівано перед очима спливає Мавпа, яка глузувала сама над собою, не впізнавши відображення в Дзеркалі. Сміх, та й годі! А вже як часто відбуваються зустрічі, які мимоволі порівнюються з Мавпою, що з власної невежесті, не знаючи цінності Очок, розбила їх об камінь. Маленькі байки Крилова короткі за розміром, але не за значенням, адже Крилівське слово - гостре, а моралі байок давно перетворилися на крилаті вирази. Байки Крилова супроводжують нас по життю, зріднилися з нами і в будь-який період знайдуть в нас розуміння і допоможуть заново усвідомити цінності.
Крилов - найвідоміший письменник. З усіх дитячих віршів і байок - твори Крилова завжди най-най кращі, вони врізаються в пам'ять і спливають протягом життя при зустрічі з людськими вадами. Часто говорять, що, мовляв, Крилов писав не для дітей, але хіба сенс його байок не зрозумілий дітям? Зазвичай ясно написана мораль, тому байки Крилова читати з користю зможе навіть найменша дитина.
На нашому сайті ми розміщуємо найкращі твори автора в оригінальному викладі, а також окремо виділяємо мораль для зручності і кращого запам'ятовування часом філософських думок. Як дитина, так і дорослий знайде багато сенсу в цих маленьких життєвих історіях, в яких тварини символізують людей, їх вади і безглузда поведінка. Байки Крилова онлайн чудові тим, що в них представлений не тільки текст, а й примітна картинка, зручна навігація, пізнавальні факти і міркування. Після прочитання автор напевно стане вашим улюбленим, а його життєві нариси у вигляді гумористичних байок запам'ятаються на довгі роки.
Байкар вів абсолютно відкриту життя, багато спілкувався, друкував книги одну за одною і анітрохи не цурався своєї огрядності і лінощів. Курйози, що відбувалися з Криловим, виражалися їм в повчальних сценках, простота яких оманлива. Він був не байкарем, він був мислителем-філософом, здатним з дитячої ненав'язливість і легкістю комічно описувати недоліки людей в доступній тільки йому приголомшливій формі. Не потрібно шукати в байках Крилова тільки сатиру, на цьому їх цінність не закінчується. Зміст і сенс скоріше філософські, ніж гумористичні. Крім людських пороків, подаються в легкій формі істини буття, основи поведінки і відносин між людьми. Кожна байка - це поєднання мудрості, моралі і гумору.
Байки Крилова читати починайте дитині з малих років. Вони покажуть йому, чого потрібно остерігатися в житті, яка поведінка навколишні засуджують, а за яке можуть заохочувати. Закони життя по Крилову природні і мудрі, він зневажає штучність і користь. Мораль, очищена від будь-яких домішок і віянь, зрозуміла і лаконічна, містить в собі поділ між вірним і невірним. Чудова манера письма привела до того, що кожна мораль стала народним прислів'ям або веселим афоризмом. Твори написані такою мовою, що хоча і виглядають як літературні форми, але насправді несуть в собі інтонації і глузування, властиві тільки великому народному розуму. Маленькі байки Крилова змінили загальний погляд на цей жанр. Новаторство проявилося в реалістичності, філософської ноті і життєвої мудрості. Байки стали маленькими романами, іноді драмами, в яких проявилася століттями накопичена мудрість і лукавство розуму. Чудово, що при всьому цьому автор не перетворив байку в сатиричний вірш, а зумів зберегти глибоку змістовну частину, що складається з невеликого оповіданняі моралі.
Байка Крилова проникла в суть речей, характерів персонажів і стала практично недосяжним іншими авторами жанром. Незважаючи на сатиру, байкар любив життя у всіх її проявах, тільки дуже б хотів, щоб прості і природні істини нарешті змінили низькі пристрасті. Жанр байки під його пером став настільки високим і відточеним, що, перечитавши байки інших авторів, ви зрозумієте - іншого такого немає, і навряд чи буде.
У розділі байок Крилова онлайн ми пропонуємо вам познайомитися з народною мудрістю. короткі філософські творине залишать байдужими ні дітей, ні дорослих.
З творчістю Івана Андрійовича Крилова багато хто знайомий з раннього дитинства. Тоді батьки читали малюкам про хитрої лисиці і невдалої вороні. Короткий змістбайки Крилова «Ворона і лисиця» допоможе вже подорослішав людям знову опинитися в дитинстві, згадати про шкільні роки, коли на уроці читання задавали вчити цей твір.
Короткий зміст байки Крилова «Ворона і лисиця» - зав'язка сюжету
Якщо запитати зараз дорослої людини, з чого починає цей твір, То багато хто відповість, що спочатку письменник знайомить з вороною, але це не так. Іван Андрійович в перших строках у віршованій формі розповідає про те, що всім відомо - лестощі мерзенно. Однак людей, які через своїх корисливих цілей хвалять інших, вистачає досі. Хтось намагається таким чином привернути до себе начальство або, як лисиця, випросити якісь блага.
Після рядків про лестощів починається основний розповідь. Ворона затишно розташувалася на дереві, виглядає вельми щасливою. А як же інакше? Їй всевишній послав досить значний шматок сиру. Птах сидить на їли в передчутті дивовижного сніданку.
похвала
У цей час повз пробігала лисиця. Вона відчула сирне пахощі, не змогла пройти повз. Їй теж дуже захотілося смачно поїсти. Ось так короткий зміст байки Крилова про пернатої і хитрою хижачці підвело читача до зав'язці цікавого сюжету.
Лиса обережно підійшла до дерева, стала невідривно дивитися на птицю і її видобуток. Ворона міцно тримала сир в дзьобі. Руда шахрайка швидко придумала, як забрати бажаний шматочок собі. Вона почала говорити ласкавим голосом, усипляючи при цьому пильність сирної суперниці. Лиса називає ворону «голубонько», хвалить її носик, пір'ячко. Хижачка впевнено робить припущення, що пташка напевно вміє гарно співати.
Ворона до цього часу зовсім втратила пильність, прямо-таки розтанула від похвал лисиці. Перната відкрила рот, а потім каркнула у весь свій горло. Як і слід було очікувати, сир з її дзьоба випав. Руда шахрайка була напоготові, тому спіймала видобуток і втекла. Байки Крилова, зокрема «Ворона і особи» вчать читачів не вірити улесливим словами, знати, що людина від них щось хоче, якщо хвалить за відсутні гідності. Іван Андрійович написав дуже багато повчальних творів у віршованій формі. Видано кілька томів з його творами.
«Лебідь, рак і щука»
Багатьом з дитинства знайома і трійця, що складається з лебедя, рака і щуки. Короткий зміст байки Крилова, як і сам твір, допомагає зрозуміти, що справа йтиме на лад лише в тому випадку, якщо друзі будуть на «одній хвилі». Починається розповідь зі слів автора про те, що буває, коли товариші роблять справу, а у них при цьому немає згоди. Потім він доводить свій влучний висновок поведінкою трьох тварин. Їм було довірено відвезти віз, але кожен тягнув його в свою сторону. В результаті вантаж залишився на місці і стоїть там до сих пір.
Ось так можна розповісти про дві байки Крилова коротко. У байкаря є безліч цікавих творів, прочитати їх ніколи не пізно.